четвер, 1 березня 2018 р.


КАРТИНИ НА ЗАМОВЛЕННЯ:

Луцишин Наталя

- картини з обраних Вами зображень, фото
- репродукції


Термін виготовлення залежить від розмірів і складності: від 1 до 2 місяців. Живопис виконується на фабричному художньому полотні.

Контакти:
м.Львів
email: artcardbook@ukr.net
тел.: +38 050 881 66 98
тел.: +38 098 251 27 90





понеділок, 5 лютого 2018 р.

Пригоди Оленки, або ангорські кролики

Люба Балух

Автор:  Люба Балух
Ілюстратор:  Наталя Луцишин
Мова:  українська
Оправа книги:  м’яка обкладинка, матова плівка
Колір:  повноколірна (4+4)
Сторінок:  72 сторінок
Папір:  офсетний
Формат:  210х210 мм
Рік видання:  2016
ISBN:  978-966-2614-04-6
Вага:  150 г
Упаковка:  30 шт.

Анотація:

Книжка «Пригоди Оленки, або ангорські кролики» є другою частиною із серії книг «Пригоди Оленки». У ній дівчинка знайомиться зі світом тварин. Життя на природі завжди сповнене несподіванок. Як навчитися приймати правильне рішення, щоб успішно пройти життєвий урок? Завдяки рідним дівчинка вчиться знаходити відповіді на поставлені життям зпитання. Книга пізнавальна, містить багато цікавих фактів про світ живої природи і вчить, як правильно поводити себе з бджолами, рибами, кроликами, а також розпізнавати добро і зло, відрізняти погані вчинки від хороших, любити і слухатися батьків, не красти, бути ввічливою і відповідальною за свої вчинки. Дівчинка Оленка, яка живе в мальовничому українському селі, восени піде в школу. А поки триває літо, з Оленкою трапляються різні пригоди...

Уривок з тексту:

Коли дівчатка вийшли на околицю села, то вже здалеку побачили довгі білі будівлі.
—  Це  колгоспна  ферма, — сказала Ганнуся.
Дівчатка повеселіли, пришвидшили крок і вже незабаром сто­яли біля входу на територію тваринницької ферми.
Ферма видалася дітям дуже великою.
—  Скільки тут будівель! — захоплено вигукнула Оленка.
—  І всі вони такі схожі! — здивовано  зауважила  Настя. — Цікаво, в якій із них шукати лікаря?!
—  Я думаю, про це нам потрібно запитати в працівників ферми, — порадила Ганнуся.
Одначе, добре роздивившись, діти так і не помітили нікого з дорослих.
—  Куди це всі поділися? Навіть поспитати нікого, —  розчаровано мовила Оленка.
—  Я бачу, нам доведеться самотужки шукати лікаря, — сказала Настя.
—  Тоді почнемо з першого будинку, — запропонувала Ган­нуся.
І дівчатка підійшли до величезних дверей, які вели в першу
будівлю.