Пригоди Оленки, або 28 копійок
Люба Балух
Автор: Люба Балух
Ілюстратор: Наталя Луцишин
Мова: українська
Оправа книги: м’яка обкладинка, матова плівка
Колір: повноколірна (4+4)
Сторінок: 26 сторінок
Папір: офсетний
Формат: 210х300 мм
Рік видання: 2013
ISBN: 978-966-2614-01-5
Вага: 100 г
Особливості: ілюстрації є на усіх розворотах
Упаковка: 50 шт.
Ілюстратор: Наталя Луцишин
Мова: українська
Оправа книги: м’яка обкладинка, матова плівка
Колір: повноколірна (4+4)
Сторінок: 26 сторінок
Папір: офсетний
Формат: 210х300 мм
Рік видання: 2013
ISBN: 978-966-2614-01-5
Вага: 100 г
Особливості: ілюстрації є на усіх розворотах
Упаковка: 50 шт.
Анотація:
Дівчинка Оленка, яка живе в мальовничому
українському селі, восени піде в школу. А поки триває літо, з Оленкою
трапляються різні пригоди...
Уривок з тексту:
Дівчинка зайшла до комори. Біля дверей в кутку на
стелі чорнів вхід на горище. Втім драбини, яка тут завжди стояла, не
було. Тепер замість неї у кутку красувалася широка та висока дубова
бочка.
«Оце так! І хто ж це її сюди вкотив? — розчаровано подумала Оленка. — Що ж мені тепер робити?»
Вона оглянула бочку, двері, які притулилися до бочки, й у неї визрів план…
«А що, як я стану на нижній брусок, який кріпить докупи дошки дверей, тоді на край бочки, з бочки — на верхній брусок дверей. А там, гляди — вже й горище».
Як подумала — так і зробила.
На горище вибралася доволі швидко й без особливих труднощів. У торішньому сіні знайшла кілька гнізд, які облюбували собі кури.
Яєць в гніздах було багато. Стільки, що за них можна було купити не одну таку книжечку.
Оленка зібрала в подолок яйця, підійшла до краю горища і глянула вниз… Та враз зрозуміла — справи кепські.
«Вилізти я вилізла, а як тепер злізти — навіть не уявляю! Тут і без яєць складно злазити, а з яйцями — й поготів. Що ж робити? Зараз на обійстю нікого немає! Ні мами, ні тата — вони на роботі. Ні діда, ні баби — вони в полі. Кричи-не кричи — все одно ніхто не почує! Однак і на горищі сидіти аж до вечора ой як не хочеться. Ну що ж, спробую злізти», — вирішила Оленка.
«Оце так! І хто ж це її сюди вкотив? — розчаровано подумала Оленка. — Що ж мені тепер робити?»
Вона оглянула бочку, двері, які притулилися до бочки, й у неї визрів план…
«А що, як я стану на нижній брусок, який кріпить докупи дошки дверей, тоді на край бочки, з бочки — на верхній брусок дверей. А там, гляди — вже й горище».
Як подумала — так і зробила.
На горище вибралася доволі швидко й без особливих труднощів. У торішньому сіні знайшла кілька гнізд, які облюбували собі кури.
Яєць в гніздах було багато. Стільки, що за них можна було купити не одну таку книжечку.
Оленка зібрала в подолок яйця, підійшла до краю горища і глянула вниз… Та враз зрозуміла — справи кепські.
«Вилізти я вилізла, а як тепер злізти — навіть не уявляю! Тут і без яєць складно злазити, а з яйцями — й поготів. Що ж робити? Зараз на обійстю нікого немає! Ні мами, ні тата — вони на роботі. Ні діда, ні баби — вони в полі. Кричи-не кричи — все одно ніхто не почує! Однак і на горищі сидіти аж до вечора ой як не хочеться. Ну що ж, спробую злізти», — вирішила Оленка.
Немає коментарів:
Дописати коментар